Архив категории »Post factum «
Наша жизнь так изменилась за последние годы. Еще год назад казалось, что эти изменения временны, и вот пройдет чуть-чуть, и все станет по-прежнему. Только лучше — надежда все еще неистребима в большинстве из нас.
Но всё изменилось безвозвратно. И прежнего нашего украинского болотца уже не будет никогда. Будет где-то лучше, где-то хуже. Будет еще много потерь. И я верю, что будет Победа над всеми драконами, которые пытаются нас съесть изнутри и снаружи. Будет много весьма стоящих, хотя и малоприятных прозрений. Истинная цена каждого будет гораздо яснее. Но на этом фоне мы станем ближе к настоящему, единственно стоящему.
Да, наш мир изменился. Но должны в нем быть вещи неизменные — за которые можно будет держаться в трудную минуту. Например, любимые и близкие люди, проверенные на десятки пудов соли друзья. И такие странные и не вполне логичные объединения как клуб «Дом».
Сюда по-прежнему можно прийти в любую пятницу и встретить родные души. Можно вспомнить старые песни и истории, рассказать/спеть новые. Здесь, как и всегда ранее, двери радушно открыты для всех…
Но все-таки не для всех. Да, клуб авторской песни «Дом» изменился тоже вместе со своей страной. И не только потому, что в нем не захотят теперь открывать двери перед любителями империалистического «русского мира».
4 сентября мы встретились здесь первый раз после лета. Вроде бы все как всегда: песни, чай, разговоры. Но песни — суровее. Взгляды — ближе. И отношения — родней. И новые для нас люди — с Донбасса, из Крыма, из России. Наши люди.
И мне приятно, что здесь, в «Доме» ощущается то, что происходит в нашем большом доме – Украине. Далеко не в каждой песенной компании решаются взглянуть действительности в лицо и делают вид, что все осталось по-прежнему. Но не замечать, не реагировать мне в сегодняшней действительности представляется, мягко говоря, неправильным.
А «Дом» не подвел. «Дом» дышит со своей страной в унисон. И за это мне хочется сказать спасибо домовым, которые были 4 сентября на первой встрече сезона в нашем клубе.
Будем жить! 11 сентября в клубе авторской песни «Дом» — гитара по кругу.
Наш звіт за творчу частину фестивалю авторської пісні «Лісова Фієста» 2015 року я вирішила представити через інтерв’ю, яке було дано журналісту Радиславу Кокодзею. Тому спочатку ви побачите його запитання, а потім — відповіді на них. Ну, і звичайно, не без посткоментарів.
Отже питання
- Кількість учасників, населені пункти.
- Імена гостей фестивалю та цьогорічні відкриття фестивалю.
- Чи позначилася на цьогорічній Фієсті її «ювілейність»? Якщо «так» – як саме? Якщо «ні» – чому?
- Відсутність тематичності цьогорічного фестивалю (ювілейної, патріотичної тощо) – випадковість чи запланованість?
- Декілька слів від себе про цьогорічну Фієсту, учасників тощо.
- Якщо можна – декілька слів від Сані Крамара про концерти в АТО: в довільній формі – про найважливіше на його точку зору.
І відповіді
- Була практично вся Україна. Хіба що Закарпаття-Прикарпаття не було. А так були: Харків, Донецьк, Луганськ, Одеса, Вінниця, Полтава, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Суми, Чернігів, Житомир і області. Багато було з Київщини.
Кількість учасників була менша, ніж в минулі роки. Але це було передбачувано, оскільки багато хто з наших постійних учасників має немало роботи через війну, хтось волонтерствує, хтось воює. А хтось банально тяжко працює, заробляючи на життя в скрутні часи.
Приблизно можна оцінити — десь 600 учасників побувало на поляні.
Пройшло 3 масштабних трьох-чотирьох годинних концертів на сцені. Був би і четвертий, якби не вкрали генератор (до речі, відповідаючі на деякі питання, одразу хочу нагадати всім, що цей генератор належав Фієсті — в свій час гроші на нього збирали фієстівською громадою).
У першому, в п’ятницю, брали участь майстри жанру. Ведучій — Мар’яна Крамар. Далі в суботу — концерт-підсумок майстерень з участю ведучих майстерень. Ведучий — Юрій Чайка. І гала-концерт на 3 години. Ведучі — Віктор Байрак, Мар’яна Крамар.
Було дві майстерні: першу вели Тимур Бобровський і Наталка Бучель. Другу — Юрій Чайка, Сергій Зосімов, Дмитро Долгов, Леонід Борозенцев.
Також пройшло 3 масштабних концерти з використанням малої звукопідсилюючої апаратури на каре. Один — традиційний дитячий, два — нічних на всю ніч, що не завершилися навіть з появою сонця.
Кількість стихійних площадок, концертів підрахувати неможливо.
В неділю, коли вже не стало генератора, замість концерту на сцені провели концерт на каре під керівництвом Олександра Юршевича.
Перед цим був чудовий стихійний концерт української пісні, що стався завдяки надзичайному таланту Наталки Бучель. Так яскраво запалювати вміє тільки вона!
В суботу Віктор Байрак цікавенно провів «Що? Де? Коли?».
- Метрів жанру було багато, що дуже приємно. І цікаво те, що багато хто з них приїхав на Фієсту вперше. Багато хто з них — просто легендарні особистості, цікаві до неперевершеності. Було багато організаторів з різних фестивалів АП, що відповідало духу нашого задуму, від якого ми практично відмовились через війну, щоб ювілейну Фієсту зробити фестивалем фестивалів.
Віктор Байрак (Вінниця, Одеса, Воронеж), квн-щик та юморист, ведучий «Чайхани» чи не на кожному фестивалі АП України, Беларусі, Росії.
Вадим Гефтер, (Донецьк-Запоріжжя), організатор фестивалю «32 мая».
Тимур Бобровський (Київ), учасник Експерементального театру Авторської пісні «Етап».
Юрій Чайка (Харків), організатор фестивалю «Есхар».
Наталя Бучель (Київ).
Сергій Рудь (Дніпропетровськ), організатор фестивалю «Співучі вітрила».
Сергій Зосімов (Полтава), організатор фестивалю «Автограф».
Леонід Борозенцев (Вінниця), організато фестивалю «Підкова Пегасу».
Дмитро Долгов (Київ), організатор фестивалю «Байда».
Наталя Соболєва, відома як Птаха.
Наталя Хоменко (Київ), головний редактор журналу «Ліза».
Олена Грицюк-Загреба (Чернігів).
Євгенія Більченко (Київ), організатор фестивалю «Маленька свіча».
Олександр Юршевич, (Дніпродзержинськ), організатор фестивалю «Київська Русь».
Тетяна Базилевська (Росія).
Олександр Ануфрієнко (Харків).
Ігор Приходько (Суми), співорганізатор фестивалю «Булат».
Тетяна Березовська (Луганськ).
Микола Ютушуй (Київ)
В’ячеслав Бондарьков (Київ)
Сергій Хоменко (Київ), відомий як Трям. Саунд-директор Фієсти.
Олександр Козинець (Суми).
Лілія Батюк-Нечипоренко (Київ).
Юрій Єфімов (Київ)
Олександр Редич (Київ), клуб АП «Ключ».
Анна Каліта (Київ), клуб «Дом».
Тетяна Доміловська (Київ), клуб «Дом».
Євгенія Зенюк (Київ), клуб «Дом».
Олександр Павлін (Зорянськ).
Галина Хаблак (Київ).
Мері Ламаєва (Київ) група «Мир».
Олексій Мартиненко (Зорянськ).
Олександ Музика (Київ), відомий як Саунд.
Наталя Бєльченко (Київ).
Тетяна Воронова (Житомир), організатор фестивалю «Мі-Сі-Соль».
Ірина Шахрай (Житомир), організатор фестивалю «Мі-Сі-Соль».
Ольга Дробот (Київ),
Бард-група «Рокн-Ролл на поляні», Олексій Іщук.
Успішно пройшли через майстерні:
Анастасія Парфенюк (Озера, Київщина), Вадім Поліщук (Київ), Євгенія Зенюк (Київ), Назар Беницький (Київ), Тетяна Воронова (Житомир), Олена Грицюк-Загреба (Чернігів), Ірина Шахрай (Житомир), Сергій Бойко (Дніпропетровськ), Юлія Бережко-Камінська (Буча), Володимир Колесник (Київ), Олександр Новіков (Одеса), Ольга Джуваго (Київ), Олекса Чумак (Київ), Олександр Корінь (Боярка), Ксенія Музика (Суми), Влада Репецька (Суми), Данило Гапанюк (Суми).
Серед учасників майстерень майстри особливо відзначили Оксану Галахову (Суми) та Юрія Дмітренка (Київ).
- Ювілей — це, перш за все, дата. Приємно, що нам вже так багато років. Але особливо якось відзначати цю дату, святкувати її на фоні того, що в країні йде війна, ми усвідомлено не стали.
Хоча слід відзначити, що завдяки нашим старанням по запрошенню гостей фестивалю, він став, як ми і хотіли, фестивалем фестивалів, оскільки в нас були присутні і працювали дуже багато організаторів українських фестивалів і заходів АП.
- Про ювілей я вже відповіла. А що стосується патріотичності, то якось виділяти це, робити тематичні концерти — це зайве. Людина — або патріот, або — ні. Як і в коханні — або любиш, або ні. Тут же теж кохання. Але не до дівчини, а до Батьківщини.
Серед присутніх було багато людей, які волонтерствують, їздять в АТО (як і організатор «Фієсти» Олександр Крамар). Багато хто з наших гостей, членів команди, організаторів роблять все, що в їх силах, для своєї Батьківщини. Але робити з цього формальну вивіску — це зайве.
Бо наше відношення до війни, до України — завжди з нами, а не тільки на фестивалі. І про це багато хто з виступаючих говорив — віршами, піснями, словами.
Недарма багато хто закінчував свої виступи словами «Слава Україні», і дуже приємно, що це робили наші гості з Луганська (по суті, біженці наразі).
Цими ж словами завершився Гала-концерт фестивалю вустами ведучої Мар’яни Крамар. Бо це наразі важливіше за «просто фестиваль».
- Ця Фієста знову здивувала. Новими людьми і нескінченною допомогою давніх знайомих, новим витком свого розвитку, багатою географією і дуже високим рівнем взаємовідносин і творчої майстерності. Нам вдалося створити дуже приємну атмосферу. Це було товариство однодумців, кожен з яких цінує і поважає думку, творчість і особистість іншого. Якби ця наша модель суспільства була прийнята всією Україною, порубіжжям, світом, то людство мало би набагато менше проблем. Це, звичайно, не може не залишитися лише мрією, нажаль.
Українці зараз переживають важкі часи, багато хто з тих, хто приїхав на Фієсту в буденному житті багато працює, емоційно виснажується — бо йде війна, і не тільки на Донбасі. Вона зараз йде в середині кожного міста і селища, в середині кожного з нас.
Фієста і мені, і багатьом з присутніх змогла подарувати відпочинок, надати сили для того, щоб йти далі — і по творчій, і по буденній роботі, де ми є мамами й татами, працівниками, волонтерами, громадськими діячами і тд. Тільки дуже шкода, що наші друзі мають зараз воювати. Але тепер в нас є більше сил, наснаги і рішучості, щоб їм допомагати.
-
Що хочеться донести до пересічного читача — те, що поїздки з концертами в зону АТО дуже важливі. І не тільки тому, що ми і матеріальні речі також туди возимо, гуманітарну допомогу. Нашим воїнам, медикам на фронті дуже важливо відчувати зв’язок зі всіма українцями і Україною, яка не воює. Там зовсім інакше життя. Воно дуже прискорене, воно біль чорно-біле ніж тут. Щоб наші вояки не впали духом, щоб їм було легше потім повертатися до звичайного життя, буденних справ ми повинні туди їздити для їх моральної підтримки. На жаль, не завжди тут розуміють важливість цієї місії. Але, повірте, там дуже нас чекають. Тому ми будемо продовжувати не тільки матеріально допомагати, але і їздити туди будемо.
Лісова фієста-2015: фотогалерея
Щоб побачити фото в полному об’ємі, треба навести «мишку» на нього и клацнути.
Последняя пятница уходящего 2014 года в клубе авторской песни «Дом» была отдана детям. Приглашались дети от 1 до 100 лет, но почему-то не все взрослые хотят найти в себе ребенка, поэтому, в основном, пришли наши детки, приведя за собой родителей-домовых. И, может быть, это и к лучшему. Ведь мы во всей красе увидели — какие у нас замечательные дети.
Похвалить есть за что каждого из них. И чудесных разбойников Галочки Хаблак и Дэна, и дуэт Лены и Андрея Школьных, и дуэт двух Кать — Калиты и Крамар. Ваня Школьный уже давно поражает нас умением владеть гитарой и голосом. И приятным открытием было пение Кати Чайки.
Отдельное спасибо Ане Калите за горячее участие в подготовке этого вечера.
К сожалению, мои сухие комментарии не передадут всего очарования наших детей. Они чудесны в своей непосредственности. И каждый из них еще и талантлив.
Дай Бог им в дальнейшей жизни не растерять своих талантов и очарования. Будем в них верить! И пусть наши новогодние добрые пожелания им обязательно сбудутся!
Фрагменты концерта Олега Рубанского в клубе авторской песни «Дом»
Вот вернулась с фестиваля. С родной «Лесной фиесты». И так не хочется впускать в себя снова обычную жизнь с ужасными новостями, похоронами каждодневными, завтрашней работой с проблемами и без, с набившей оскомину обыденностью и пустыми необходимостями.
Фиеста — удивительна. 3 дня беспрерывной полноты жизни. Ни на минуточку там мы не забывали о войне. Но назло всем бедам Лесная Фиеста произошла. И пусть в каждой улыбке была нотка скорби, но в каждом взгляде была Украина. Та, котра понад усе. И чувствовать это было здорово!
Мы стали очень взрослыми. Жизнь сделала нас мудрыми. Мы теперь знаем намного больше о людях, о мире, о том, как скрипит на зубах настоящее.
И все это было на Фиесте, и живет с нами теперь всегда. И спасибо всем, что там был мир и ощущение единения! Дай Бог всем украинцам мира и гордости за свою страну!
Словами не передать праздника, посетившего нас в лице Олега. Поэтому просто фото заинтересованных и счастливых лиц с концерта Олега Рубанского в клубе «Дом».